Page 47 - Book_a4_Work_Neat

Буває

Ми вдвох доріжками ходили,
Без меж щасливі ми були.
Та десь взялися злії сили,

Доріжки густо поросли...

Ще вчора сонечко світило,

Весна у розпалі цвіла.
Та хуртовина враз завила
І все окутала імла.

На щастя, швидко все минає.

Лише б зробити вірний крок.
Коли за всіх умов кохаєш,
Життєвий вивчено урок.

Екс голова

Кипіло життя на омріянім полі,
Там битви за хліб і до хліба були.
Та з часом усе те минуло поволі,

Та вишні мої вже давно одцвіли.

Потроху я вріс у робочу куфайку,

Глибокі галоші й потерті штани,
І лиш не забути ті досвіта-ранки,

Наради, жнива і напругу весни.

У снах я проводжу колгоспні правління.

Блукаю полями, вказівки даю,
Турбуюсь про наше нове покоління,

Село розвиваю і долю свою.

Люблю я посаджений ряд тополиний,

І поле пшеничне, і пісню дзвінку.
Де були колись ковила і полини
Та тупіт козацьких коней на скаку.

45