Page 81 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Узяв пляшку, випив води понадміру.

Я сідаю на диван. Дивлюсь у вікно, що виходить на море, морський пейзаж
угамовує, у цій місцині хвилина прирівнюється до години…
Вже повертатися?..

Досить мені спокою.
Так, повернуся зараз.
Сідаю за кермо, вмикаю двигун, натискаю на педаль газу.

Я відчуваю той слід на своїй нозі…
На зворотному шляху я спокійний. Мій розум гармонує з темпом автомобіля…
спокій.
Глибоке усвідомлення свого стану… відчуття оновлення…

Мій годинник показує о пів на восьму.
Починаючи з серпня сонце починає вставати рано. Воно націлює свої пекучі
промені спозарання…

Дорогою мені трапляється чимало військових машин, не як зазвичай – не
думаю, що для цього є привід і сподіваюся, що це не через надзвичайну
ситуацію? І так щоразу, коли ви наближаєтесь до міста Кувейт!

Можливо, щось трапилося… Як дізнатися?..
Я увімкнув радіо, трохи підкрутив хвилю… зачекайте-но…
Це кувейтські військові машини?

* * *
Лакі штовхнув писком м’яч до мене, немов передаючи пас. Ми засміялися.

Якось собака загавкав, а потім побіг слідом за мною й кинувся на мене.
Спершу я думав, що він хоче погратися зі мною, аж допоки він не підійшов
упритул. Я не усвідомлював його намірів, аби якось зреагувати. Тоді він

учепився в мою ногу й укусив її. Взуття захистило ступні, однак мої литки…
Все сходить на кола свої.

81