Page 84 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 84

відправити його у складі одного з батальйонів на ірако-іранську війну. Брат знав,

               що то поїздка в один кінець.
                  Хамза пішов за батьком, якого привіз у власноруч зробленому інвалідному
               візку,  що  був  дерев’яним  стільцем  із  дбайливо  прикріпленими  колесами.

               Старший  брат  кинувся  до  грудей  батька,  який  не  міг  говорити,  однак  це  не
               заважало йому подарувати своєму старшому синові сяйливу усмішку. А по щоці
               скотилася сльоза, що висловлювала його почуття.

                  Вони  почули  звук  військової  машини.  Брат  притьмом  заходився  шукати
               сховку  в  одній  із  шаф.  Утеча  з  війни  є  державною  зрадою.  Його  тіло  не
               очиститься від неї, поки душа не покине його. Коли військові зайшли до будинку,
               то без жодних зусиль знайшли дезертира. Кинули перед нами його мертве тіло й

               пішли далі.


                                                                4

               Хамза не знає, куди зникли всі бювети  – здається, він бачив один поблизу. Біля
                                                              2
               однієї з будівель він зустрів білявого хлопчика, який з жахом дивився на нього.

               Мати блимнула на Хамзу сповненими страху очима й схопила сина, щоб хутчіш
               сховатися з ним у будинку. Хамза оглянув свій однострій і запитав сам себе: «Чи
               це вбрання робить з того, хто його носить, монстра?».


                                                                5


               Під час військової служби він відчував нудоту щоразу, коли бачив темно-зелену
               форму, згадуючи кров свого брата й батькові ридання, коли злочинці застрелили
               сина в батька на очах.

                  Через декілька тижнів його та інших юнаків повезли в автобусах, що їхали
               один  за  одним,  утворюючи  поїзд,  на  південь,  готуючись  до  війни  на  новому
               фронті – Кувейті. Хлопця змусили стати співучасником цього злочину. Він уже
               не зможе відгородитися від участі в цьому гріху, однак усе ще чекає на примарну

               випадковість, яка б завадила йому стати частиною цієї агресії.
                  Одного дня під час його чергування на блокпості він зупинив автомобіль і
               попросив  його  власника  від’їхати  вбік  для  проведення  обшуку.  Водій  був

               розгублений: можливо, він не помітив наявності цього новоствореного пункту
               пропуску.  Поруч  із  ним  сиділа  жінка,  одягнута  в  нікаб .  Хамза  попросив  у
                                                                                      3
               чоловіка посвідчення особи. Прочитав його: «Рашід Абдалла, службова особа,



               2  Вуличні питні фонтанчики – споруди для зберігання й розливу привозної охолодженої питної води (на кшталт
               бювета або великого кулера), розташовані в переважній більшості громадських місць Кувейту.
               3  Мусульманський жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей.
                                                                                                             84
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89