Page 89 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Яку групу ти маєш на увазі? Ми більше не згуртовані. Їхні оголошення мали

на меті роз’єднати людей.
– Повернімося, розкриємо очі на правду…
– Шляху назад немає, їхні люди оточили укриття.

Минули місяці. Наша кількість зросла за рахунок утікачів із укриттів, які
приєднувалися до нас. Аднан утратив праву ногу, тож я правив йому за милицю.
Під час операції, яку ми провели, троє загинуло, зате до нас приєдналися інші.

Багато з тих, хто відібрав наші будинки, накивали п’ятами. Ми повернули
нашу вулицю, наш район, а потому й решту районів. Одного дня ми з Аднаном
повернулися до нашого сховку, маючи радісну новину. При вході не було
«привидів». Поки ми спускалися довжелезними сходами до самісінького низу,

де стояв великий годинник, ми побачили, що роздільну стіну зруйновано. Дві
ватаги накинулися одна на одну. Аднанова група силоміць вирвала його з моїх
рук. Вони не знали, що я його підтримую, й не помітили його ампутовану ногу.

Він упав і вдарився головою. Моя група взяла мене за плечі.
Вони були зайняті бійкою. Ми волали до них. Прагнули відкрити їм правду.
Однак їхні вуха немов позаростали. Почувся голос Абу Ібрагіма:

– Настав ваш день. Очистіть укриття від погані.
Люди виконували наказ без жодних вагань.
Аднан віддалився від мене в цьому хаосі, а потому зовсім зник із поля мого

зору.
Після того як хмари розійшлися зверху, внизу була ще більша катастрофа.
Ніхто не переміг.

89