Page 56 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Мурахи їдять мурах
Кішка їсть своїх дитинчат
А тебе й мене, друже мій,

Мурахи поглинуть мерщій.

Публіка загиготіла, крім Османа, бо він збагнув усе те, що мав на увазі поет.

Чоловік нервово вимовив:
– Хто ж вас зрозуміє, поете наш!.. Ми живемо в добу нафти, грошей,
кукурудзи та космічних супутників
..
!
Поет обурився на це. Він спостерігав, як натовп навколо заходиться від сміху
й мовив, ударяючи себе долонею по грудях:
– Як прикро, що в епоху гасу поет вимушений бігати за жінкою, відверто
вбраною в шовковий одяг, ніби як повія!

Цієї ж мить поет указав рукою на жінку, яка стояла в одному із рядів натовпу,
відверто вбрана.

12

Журналіст підійшов до чоловіка, який мав злиденний та нещасний вигляд.
Сіромаха запитав у журналіста:

– Коли ж прибуде космічний корабель?
Журналіст відповів:
– Уже незабаром… Ви теж хочете емігрувати?
– Так, адже там я зможу влаштуватися на роботу… Кажуть, що там великий

вибір роботи… кращий, ніж тут.
– Ви про роботу на планеті Аполлон? – запитав, сміючись, журналіст.
– Кажуть, що там зарплата просто фантастична.

– Чому збираєтеся емігрувати? Хіба лише через роботу?
– Так, адже тут я не маю можливості для заробітку.
Журналіст промовив, поки перемотував запис на пристрої:

– Ви видаєтеся порядною людиною.
– Так, і саме це й стало причиною нещастя, яке спіткало мене в житті.
– Не зрозумів?.. Що ви маєте на увазі?..

– Я був добропорядним громадянином… і тому став нещасним
громадянином… Ви бачите на мені пристойний та гарний одяг!?..
Журналіст зауважив:

56