Page 53 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Османе, у п’ятницю, тому брама щастя відчинятиметься перед тобою

повсякчас». Цієї ж миті він усміхнувся.
3

Вийшовши з дому, Осман вдихнув свіже повітря й відчув святковий настрій. Цієї
ж хвилини він почув, як його тривожний внутрішній голос виринає із потаємних
куточків душі зі словами: «Що ж змушує тебе, Османе, залишити батьківщину?».

Звертаючись до свого внутрішнього голосу, Осман зазначив: «Батьківщина – це
люди, а якщо люди зжирають одне одного… ніби та риба, яка поїдає собі
подібних».
І тут знову внутрішній голос озвався до нього: «Османе, тут тебе добре

знають… ти письменник і мислитель… і ти потрібен своїй батьківщині». Осман
засміявся: «Ба, батьківщина!», згодом знову зайшовся сміхом: «Письменник і
мислитель, кажеш!! Тільки-но вчора я побачив фото танцівниці на сторінках

газети. Минуло лише кілька місяців відтоді, як вона почала хитати талією, а
газета «Аш-Шурук» уже встигла взяти в неї інтерв’ю на пів сторінки… Тимчасом
як у мене інтерв’ю не взяли жодного разу».

4

«Батьківщина, Османе – це народ… Люди не знають, що ти письменник, бо,
брате мій, у тебе нема жодної кольорової світлини в газеті «Ас-Сабах». На це
Осман заперечив: «Щоб я виклав своє фото поруч зі світлиною танцівниці?

Дзуськи! Я хочу лише публікувати свої думки – нічого більше – й покінчити з
цим раз і назавжди… й покінчу!!».
«Як не соромно тобі, Османе, будь ласка, не полишай батьківщини!». І тут

Осман розреготався.

5

Осман прямує до місця приземлення космічного корабля, що має прибути через
певний час з планети Аполлон… Кажуть, що він прилітає на Землю зі швидкістю
п’ятдесят мільйонів світлових років із вогниками по боках, які можуть освітлити

всеньке місто…
Осман подивився на місце збору людей, які юрмилися з усіх усюд… Осман
пирснув сміхом: «Це ледь не всі жителі нашої країни! Хтось із західних регіонів,

хтось – зі східної затоки, а хтось, видно, із півдня, бо смаглявий».

53