Page 57 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

– Я розумію, розумію… Але, будь ласка, кажіть якомога коротше та

лаконічніше. Просто повідайте мені, що саме спонукало вас прийняти таке
рішення. Адже звукозапис обмежений у часі.
Чоловік відповів:

– Я працював у фінансовій установі бухгалтером і одного разу виявив випадок
розкрадання пів мільйона доларів. Тоді ж я, не вагаючись, повідомив про це
керівництво, хоча колеги радили мені заплющити на це очі.

– І що сталося потім?
– Звичайно, я відмовився робити звіт… Але те, що трапилося зі мною згодом,
я не зміг передбачити… Того злощасного ранку я сидів та пив чай у кафетерії. І
так сталося, що Сюзан, співробітниця закладу, підійшла до мене… й рвучко

поклала свою руку на чутливу частину мого тіла, тоді ж ухопила мимохідь мою
руку та поклала її собі на груди, а потім відсахнулася назад…
– І чим це скінчилося?

– Сюзан заходилася голосити перед відвідувачами кафетерію, що я, мовляв,
намагався її звабити, скромну дівчину… Справу одразу ж було передано до суду.
І так мене звинуватили у скоєнні обурливого вчинку. Негайно було ухвалено

рішення про моє звільнення з посади… таким чином, «витівка» вдалася, а
розкрадач коштів так і залишився працювати на своїй посаді…
– Але ж де ваші права?!! Це ж бо жахлива несправедливість
!
– Ви не зрозуміли? Зі мною зіграли злий жарт. А втім, як ви гадаєте, я
влаштуюся на роботу на планеті Аполлон?..

– А чому ні?!..

13

Підійшов чоловік із довгою бородою та в короткому білому одязі, гучно
повторюючи:
– Чому тут узагалі точаться розмови про еміграцію? Чому ви полишаєте свою

батьківщину – цю святу та чисту землю?? Це найкращий народ усіх інших, які
населяють цю землю…
І тут з-поміж натовпу долинає голос:
– Радше ми зараз нещасна нація, після того, як перестали раціонально

мислити, а лише підкорялися ідеям наших предків
…
Осман цитьнув:

– Замовкніть! Цитьте! Вони сильніші… Органи державного контролю кинуть
вас за ґрати… Або ж прямо в могилу!!!

57