Page 54 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Він спробував увірватися в натовп, який стояв рядами; пил розлітався вусібіч,

тоді Осман розправив плечі і зробив глибокий вдих… Він почув, як хтось із
натовпу промовив: «Ця мить – наш шанс… ми поїдемо й уже не повернемося».

6

Небо було блакитним, а земля – простір далеко за межами місця збору людей;

космічного корабля не видко… Чути хіба лише галас, охоронців та лисого
чолов’ягу, який продавав безалкогольні напої, стоячи коло білого воза,
звертаючись до натовпу своїм гучним голосом:
– Випийте… Скуштуйте напоїв перед тим, як поїхати, адже це може бути ваш

останній шанс.
Інший чоловік звернувся до нього:
– Чи ви рушаєте з нами?

Лисий чоловік повернувся до нього та промовив:
– Авжеж поїду, на планеті Аполлон я продаватиму вам інший напій. Там
міська влада не буде переслідувати мене, а тут вони утискують бідних.

Осман підходить ближче до продавця й купує безалкогольний напій зі смаком
апельсина. Інший чоловік купує безалкогольний напій зі смаком полуниці.

7

Серед натовпу були також жінки. Он та жінка елегантно вбрана. Чи поїде вона

на кораблі разом із усіма?.. Осман відходить від неї, аби не сказали, що вона його
дружина, адже він – Осман – ненавидить жінок, бо ненавидить цензуру
Міністерства інформації та освіти.

8

Згодом Осман підійшов до юрмища, але став трохи осторонь від операторів

преси та телебачення. Вони робили безліч світлин натовпу… більшість із людей
позували, поклавши руки на обличчя.

9

Осман став посеред тисняви. Журналіст ставив запитання кільком чоловікам,

один з яких був білошкірим, другий – темношкірим, а третій – смаглявим.
Фотограф, що супроводжував журналіста, присівши на середню бочку,
пофарбовану в жовто-чорний колір, гучно промовив:

54