Page 58 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

14

Осман відійшов у бік, щоб видихнути, тимчасом як хтось із натовпу підійшов до
нього й завів мову:
– Кажуть, що на планеті Аполлон немає ні раю, ні пекла, ні мук потойбічного

світу.
Осман посміхнувся:
– Брате мій, хіба нам недостатньо мук у цьому світі, щоб іще згадувати про

муки потойбічного світу?
Чоловік погодився:
– Направду, прокидатися щоранку з одними лише думками, де заробити кошт,

аби прогодувати своїх дітей – це величезна мука!!

15

Поки Осман запалював цигарку, присівши на цеглину із цементу, до нього
підійшов інший журналіст, запитавши:

– Чи можна провести інтерв’ю для преси?
Осман не зчувся на радощах, услухаючись у слова журналіста, які здалися
йому ввічливими та люб’язними… І відповів, поклавши праву ногу на ліву:

– Гаразд!
– Бачу, ви також бажаєте податися до планети Аполлон?
– Звісно, як і всі… Погляньте лишень на цей натовп!

– Що вас спонукає до цього?
Осман пояснив, видихаючи сигаретний дим з рота:
– Я – письменник. У мене є роман, який був надрукований за межами
батьківщини, оскільки його заборонили до друку тут. Ех… шкода, що йому не

пощастить відчути запах своєї країни!..
Осман додав:
– Мені продовжувати?..

Журналіст відповів, перемотуючи звукозапис:
– Так, так… Сьогодні якийсь шалений день, і цей корабель запізнюється…
Осман продовжив свою промову спокійним та виваженим голосом:

– Коли я був дитиною… Я… я був дуже щасливий, адже ще не замислювався
тоді про питання батьківщини… Тепер я дуже втомився… Я думаю про
батьківщину, народ, майбуття… Мені стає гірше й гірше з кожним днем, бо всі

мої мрії розсіюються й гинуть, ніби хмари на небі цієї весняної днини…
Він хотів закінчити свою промову, але журналіст устав і пішов, не запитуючи
дозволу… Осман відчув сильне внутрішнє розчарування й промовив

журналісту, який зник із поля зору:
58