Page 52 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 52

Осман та поділ часу




                                                               1

                  Великий  заголовок  статті,  виділений  червоним  кольором,  що  з’явився  на
                                                            1
               першій сторінці в газеті «Аш-Шурук» , не міг не привернути увагу читачів цього
               чудового весняного ранку.
                  Чоловік  узяв  газету  й  заходився  перечитувати  новину  знову  й  знову,

               відставивши  вбік  філіжанку  кави.  Потім  почав  розглядати  рядки  сусідніх
               статей… удруге, утретє, вчетверте, уп’яте…
                  Він  відклав  окуляри,  трохи  розслабився,  повторюючи:  «Дивні  новини…
               можливо,  це  якась  брехня,  нісенітниця…».  Згодом  він  запалив  цигарку,

               видихаючи її дим праворуч… заплющив ліве око і спробував перечитати новину
               цього  разу  вголос:  «Завтра  вранці  з  нещодавно  відкритої  планети  Аполлон
               прибуде  космічний  корабель  –  це  транспортне  судно  може  вмістити  тисячу

               пасажирів.  На  ньому  немає  першого  чи  другого  класу.  Всі  пасажири  –  рівні,
               керівництво  транспортного  засобу  приймає  всіх  тих,  хто  бажає  емігрувати  з
               країни  з  гуманітарних  чи  політичних  причин.  А  той,  хто  мігрує,  більше  не

               повернеться  на  рідну  землю».  Внизу  сторінки  проілюстровано  місце  посадки
               транспортного засобу – між лінією західного регіону та східною затокою.
                  Осман полегшено зітхнув, трохи відпив кави, згорнув газету й відклав її вбік,

               спершись на диван… «Напрочуд дивовижна думка: хто їде – вже більше ніколи
               не повернеться».
                                                                2


               Наступного  ранку  Осман  прокинувся  рано  й  поголився,  на  відміну  від  своєї
               звички.  Узяв  зубну  щітку,  вирішивши  спробувати  зелену  пасту,  яку  придбав

               учора в продуктовій крамничці коло свого будинку. Він так активно заходився
               чистити  зуби,  що  його  ясна  ледь  не  закровили.  Потім  Осман  умився,  протер
               рушником  обличчя  й  повернувся  до  кімнати,  аби  одягнути  синій  костюм,
               придбаний для святкової оказії. Він вирішив пов’язати червону зі вкрапленнями

               краватку,  яка  пасувала  до  його  білої  сорочки.  Потому  Осман  натягнув  чорне
               взуття, яке здалося йому затісним.
                  У руці він тримав шкіряну сумку, куди поклав білий конверт зі знімком своїх

               батьків. Світлині вже було понад сорок років. Мабуть, вона була зроблена в день
               його  народження.  І  ось  Осман  згадав  вислів  своєї  матері:  «Я  народила  тебе,


               1  «Схід» (араб.)
                                                                                                             52
   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57