Page 47 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 47

У машині хазяйка завжди слухає тільки свої улюблені пісні. Але коли вона в

               гарному гуморі, то дозволяє й чоловіку послухати новини чи вибрати якусь іншу
               радіостанцію.
                  Час від часу він дивиться у дзеркало – пересвідчується, що маленька спить у

               мене на руках. Відколи їй виповнилось три місяці, я почала займатись нею.
                  «Ходи-но, допоможеш мені».
                  Я  вперше  купала  немовля.  Невагоме  рожеве  тільце  та  милий  плач,  біла

               ванночка. Пані тримала дівчинку, ллючи тремтячими пальцями дитяче мило на
               її  ніжну  шкіру.  Я  з  острахом  мила  її  ріденьке  волосся  дитячим  шампунем,
               побоюючись, щоб він не потрапив в її оченятка.
                  Чоловік  точно  задовольнив  дружину  сьогодні.  Вона  не  перемикала  новини

               відтоді, як ми сіли в автівку.
                  Сусу осолоджувала моє життя на чужині. Коли жінка з чоловіком вирушали
               на роботу, я залишалася в квартирі сама. Я записала, коли годувати малятко й

               скільки давати йому молока. Я натирала дитину маззю від лущення шкіри, часто-
               густо змінювала марку підгузок, бо деякі залишали рожеві сліди на її бавовняних
               стегнах. Я записувала графік щеплень немовляти в клініці та несла маля на руках,

               слідуючи за панією.
                  Мені дуже подобається запах дитячої шиї та грудей. Щоразу, як хазяйка йде
               на роботу, залишаючи мене з маленькою, я потайки вдихаю запах її тіла, коли

               міняю підгузок… Скільки разів я уявляла нашу з Андре дитину!
                  Я роздягаюся та кладу крихітку собі на груди: її ніжне тіло торкається мого, й
               моя душа заспокоюється. Мені почало здаватися, що дівчинка – моя донька. Не

               можу спати, коли вона хворіє чи в неї підвищується температура.

                                                              ***

               Сьогодні на паркінгу в торговому центрі яблукові ніде впасти. Нарешті хазяїн
               знайшов вільне місце. Пані вийшла з машини, щоб узяти маленьку з моїх рук, та
               наказала: «Коляску».

                  Я дістаю коляску з багажника машини, розкладаю її та ставлю сумку в нижнє
               відділення; лише потім пані кладе дитину в крісло.
                  Хазяйка крокує переді мною на високих підборах, тримаючи чоловіка за руку,

               а я йду за ними, штовхаючи коляску. Не уявляю, як можна довірити свою дитину
               чужій жінці.
                  Усередині торгового центру сьогодні людно. Панії не набридає скуповувати

               дорогий одяг, але для мене вона вишукує найдешевший магазин.
                  Я добре вивчила хазяйку. Вона ще відчуває задоволення – пропонує чоловіку
               обрати  ресторан.  Вони  зупиняються  біля  ліфта,  пані  повертається  до  мене:

               «Ресторан на першому поверсі».

                                                                                                             47
   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52