Page 45 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Мут’абового акаля, на обличчі й шиї – синці, під лівим оком – синястий набряк.

Як зуміла, я вмила сестрі лице, під супровід її стогону.
Повернулася вона так само спираючись на мене й Вадху й одразу повалилася
своїм тремтливим раненим тілом на ліжко. Я почала її оглядати. Сестра трохи

підвелася і знесилено пролебеділа Вадсі:
– Присягаюся, я нічого такого не зробила, завідувачка – брехуха.
Мут’аб стояв позаду нас, як німий істукан, спостерігаючи за сценою.

Вадха випросталася, і чорняве волосся розсипалося її непокритою головою.
Ступивши крок, дівчина зупинилась і уп’яла очі в Мут’аба. Вона трохи вища
зростом. На мить їхні погляди перетнулись, блиснули краплі холодного поту на
її чолі. Вадха випалила: «Ти – не чоловік».

Мут’абове лице потьмяніло, й мене сповнило якесь дивне невідоме почуття.
Вадха ступила ще крок і пройшла повз, не приховуючи відрази до вигляду його
брудних рук. Принижений брат ніби приклеївся до стіни. Я намагалася не

дивитися на нього.
Мені захотілося обійняти Вадху. Прислухалась до схлипувань Хазни – її
трясло вже трохи менше.

Вадха вийшла – з непокритим розтріпаним волоссям, спітнілим чолом та
білою шиєю. Мут’аб рушив за нею, але застиг на місці, щойно дівчина
обернулась до нього.

– Виродок! – вигукнула вона.

45