Page 46 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Мама

Нарешті закінчила складати сумку Сусу: пляшечка для годування, підгузки,
гаряча вода, маленькі коробочки з сухим молоком, її спідня білизна, м’яка
бавовняна ковдра. Підняла голову: хазяйка ніби чекала цього, щоб підігнати тебе

наказовим тоном:
– Ворушись, поклади сумку внизу.

Панії не набридає подовгу стояти перед дзеркалом, наводячи красу. Ти мовчки
взяла сумку, але не встигла ступити назовні, як вона знову окликнула тебе:
– Вернись! Треба швиденько помити Сусу. І одягни їй новий підгузок.

– Добре, – відповіла їй ти.

Блиснули маленькі очі, з яких майже вивітрився сон.
«Наступного тижня виповниться два роки відтоді як я тут перебуваю, –
зверталася ти сама до себе дорогою на перший поверх. – Я приїхала за два місяці
до народження дівчинки. З напівпорожньою валізою. Моя перша подорож.

Закінчила університет, два роки шукала роботу – на руках були мама з
молодшою сестрою. Ще студенткою зустрічалась з Андре. Одного разу я застала
його з якоюсь дівкою в ліжку нашої кімнати і зненавиділа його. Життя мені

остогидло… Я покинула хлопця та приїхала в Кувейт працювати
домробітницею».
Коли я сказала своїй хазяйці, що маю університетський диплом, вона

здивувалась. Довго вивчала мене поглядом, допоки я не принесла їй копію
диплома. Глянувши на нього, пані ні слова не мовила.
Влітку Кувейт стає мов пічкою. Сонце випромінює вогонь. На порожніх

вулицях перехожих підстерігає розпалене повітря… Покладу дитячу сумку біля
дверей, щоб не забути її перед виходом. Треба хутчіш замінити Сусу підгузок,
щоб встигнути прийняти душ і переодягнутись.
Не розумію, чому пані не купає свою доньку, не міняє їй підгузки?

***

Я зайняла місце на задньому сидінні з дівчинкою на руках. Пані сіла попереду,
поруч із чоловіком. Я здогадалася, що вони кохалися перед виходом. Це видно
за виразом її обличчя, поглядом, бадьорим тоном її голосу, задоволеною м’якою

усмішкою на губах. Знову пригадався Андре, і я поспішила викинути його з
голови.

46