Page 7 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Відтяті пальці

В той день засушливої пори року сонце було милостивим. У повітрі не було ні
вологи, ні пилу. Благодать. Ну хіба якщо назвати пилом той тонкий шар пороху
на землі, який він піднімав маленькими ногами. Він відчував липкий піт на своїх

долонях, коли мати стискала їх. Йому дуже хотілося оглянути все навколо. Він
сподівався побачити хоч щось, що розвіяло б нудьгу, яку викликає ця вулиця. На
ній не було нічого, окрім насуплених облич власників магазинів, які сиділи біля

входу. Милість сонця позначилася на їхніх кишенях, які залишалися порожніми
того дня. Він відчував їхнє незадоволення. Кішка, яка сиділа на краю глиняного
даху, насолоджувалась спогляданням перехожих. Собака йшов у тіні, звісивши
вуха й хвіст. Вони раділи тиші й спокою, що панували на вулиці.

– Йди…
Він подивився на матір, на свою руку в її руці. В цьому слові не було нічого
цікавого, але воно звеселило його. У цій тихій, спокійній атмосфері її дзвінкий

голос пролунав музикою у вухах. Йому захотілося попустувати. Однак
1
побачивши під бушією сердите обличчя матері, помітивши її злий вираз очей,
хлопчик знову почав розглядати вулицю й зупинив свій погляд на довгій

огорожі.
Якою ж довгою була ця огорожа! Вони вже довго йшли в її тіні, а вона все не
закінчувалася. Він дивився на паркан, поки не побачив наприкінці нього групу

солдатів, які охороняли великий палац. Вони голосно сміялися намагаючись
розважитися від нудьги. Що ж могло їх так розвеселити? Він не бачив тут нічого
смішного, окрім густих брів та вусів одного з солдатів, що дугою висіли під його

носом, який був вкритий слідами від віспи. Вартовий стояв розслаблено, та ледь
помітивши, що хтось іде, одразу виструнчувався, виставляючи свої нашивки.
Особливо якщо здалеку помічав вищого за званням, з орденами на грудях.

Солдат уже звик до цього. Навіть за голосами, які лунали здалеку, він уже знав,
коли готуватися віддавати честь, а коли ні.
Ось і зараз, угледівши жінку в чорній абаї , вартовий підняв плечі, випнув
2
груди й почав поважно погладжувати вуса. Хлопчик засміявся, штовхнув матір

у бік і прошепотів:
– Мамо, глянь на його вуса.
Мати застерігаючи прошепотіла:

– Замовкни й не піднімай пальця.

1 Чорна напівпрозора вуаль, що закриває обличчя жінки, без отворів для очей.
2 Традиційна чорна довга вільна жіноча сукня з широкими рукавами.
7