Page 9 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

– Пальця? – вона глянула на перемотаний палець і посміхнулася. – Ніж утнув

мого пальця.
Мансур простягнув руку, зі співчуттям торкнувшись пов’язки.
– Тобі боляче?

– Так, синку. Дуже боляче.
Хлопчик сердито глянув на двері, стиснувши зуби, вимовив:
– Клятий вусань! Син собаки!

Стара жінка здивовано глянула на дитину.
– Який такий вусань?
Мати розсміялася, схилилася над вухом жінки, після чого та всміхнулася:
– Так, синку. Вони проклятущі. Не потрібно вказувати на них пальцем.

Після цих слів вона повернулася до розмови з жінками. А хлопчик поринув у
світ думок: «Клятий вусаню! Ненавиджу тебе. Ти відрізаєш людям пальці.
Ненавиджу тебе і твої вуса. Який же ти негідник! Я не забуду про тебе. А вони?

Чому? Чому ж вони не повстають, чому не украють пальці й тобі? Так, усенькі
твої пальці. Чому не лишать мені твої вуса? Я їх смикатиму, коли захочу. Нічого.
Ще недовго лишилося. Ой, недовго». Хлопчик глянув на жінок. Вони не зважали

на нього. Навіть стара з відрізаним пальцем сміялася.
«Ох. Навіть її зуби. Вони вирізали їй зуби. Чому? Чому вони не прагнуть
помсти? Які ж вони боягузи! Він один. А нас багато. Я, ти, носильник. Усі люди.

Всі. А солдати? Солдати також з нами. Їх не хвилює доля вусаня. Я ж бачив, як
вони сміялися з нього. А ці… Вони боягузи, ніколи не помстяться йому. Але я
помщуся за них. Самотужки відітну йому всі пальці. Кожного дня по пальцю. А

скільки ж у нього пальців?».
Подивився на свої десять пальців: «Їх десять. Ні. Двадцять. І вуса. Двадцять
один. Але чи в нього стільки ж пальців, як і в нас?».

Мансур розгубився: «Може, у нього тридцять чи сорок пальців. Він-бо
величезний і жорстокий». Хлопець запитав у матері про кількість пальців. Вона
була зайнята розмовою, але відповіла йому. «Ми вирішили цю проблему.
З’ясували кількість пальців. Отже, двадцять один день. Добре. І зброя…

Потрібна зброя». Він витягнув із кишені свій маленький ножик. «Ні. Він замалий
для такого великого ворога. Це вже проблема. Але вона не стане мені на заваді.
О, так! На кухні є новий ніж. Величенький. Таким можна відтяти палець одним

ударом. Завтра. Завтра настане день битви. Битви пальців. Завтра буде відрізано
перший палець». Вени на його шиї надулися. «Завтра».
Думки про помсту ощасливили Мансура. Він провів безсонну ніч думаючи про

неї. Плануючи. Випробував усі види ударів, які знав. Він уже знав, куди завдати
удар передусім. Знав першу ціль. Це буде той палець, яким він погладжує вус.
Хлопець визначив місце битви й точку нападу. Вусань нічого не відчує, бо

9