Page 13 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

– Я відчиню?

Дружина сумніваючись відповіла:
– Зачекай! Я боюся. Не поспішай!
Вони заледеніли від страху. Хриплий голос чоловіка час від часу розривав

пелену тиші.
Першою отямилася дружина.
– Викличмо допомогу. Так буде найкраще. Який номер?

– Пошукай у довіднику.
Дружина взялася шукати номер, уважно вдивляючись в сторінки, які швидко
перегортала. А Сінан і далі стовбичив, відчуваючи неспроможність щось робити.
Голос дружини задзвенів у його вухах?

– Ось номер!
Час немов зупинився. Ніхто не відповідав. Він відсунув занавіску й спрямував
свій насторожений погляд у темряву, в бік дверей. Цієї миті стогін болю

прозвучав ще гучніше. Він мав щось зробити.
– Може, я вийду до нього?
– Постривай. Я намагаюся додзвонитися. Боюся, щоб це не виявилося

шахрайством. Ми у віддаленому місці.
Сінан знову звернув свій погляд у пітьму, слухаючи телефонні гудки та
моторошний лемент.

Його голову заполонили настирливі думки про те, що це й справді обман. Чому
ні? Це може бути спробою його викрадення. Згадав зусилля, яких докладав,
безкомпромісні позиції, на яких стояв перед збудженими залами. Одного разу він

здобувся на тверду позицію, виступив з важливою промовою, попри те, що серед
присутніх були ті, у кому він сумнівався. Він дивився в очі донощиків.
Розпалений ентузіазмом, утратив пильність. Та вийшовши за межі

розсудливості, таки схилив думку людей на свій бік. Того дня він закликав до
гуманізму і припинення будь-якої дискримінації. А це можливо здійснити тільки
за умови дотримання відповідної політичної позиції, метою якої є розв’язання
соціальних питань. Того дня він виголосив:

– Ми повинні подолати страх. Ми живемо з іншими. Ми маємо зробити наше
співжиття корисним і цивілізованим, а не ігнорувати це питання, лишаючи все
як є. Тому ми маємо пожертвувати собою й розчинитися в інших. Це можливо,

лише якщо ми забудемо про себе й змінимо своє ставлення, розставимо всі
крапки над «і». Коли ми виявляємо сміливість, відстоюючи свої позиції, ми живі.
Ми – єдине ціле.

Отже, справа в тій промові. Це пастка. У його пам’яті враз виринули
повідомлення про викрадення, що передавалися пошепки. Під покровом ночі
з’являються невідомі, й ось людина у списках безвісти пропалих. І слід від неї по

13