Page 11 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Голос серед ночі

Він спохватився оповитий жахом, різким рухом відкинув покривало. У перші
ж хвилини сну дзвін дверного дзвінка, порушивши нічну тишу, пронизав його
слух. Цього роздратування він намагався уникнути, коли обирав тихий, ніжний

сигнал дзвінка. А втім, цей звук спричиняв у нього сильне подразнення.
Дружина першою підійшла до домофона. Її сонне бліде обличчя, здавалося, не
містило жодної краплини крові. Хриплим, сповненим страху голосом вона

запитала:
– Хтось помирає?
Чоловік підняв слухавку. Його коліна тряслися від страху.
– Хто… Хто ти? Чого тобі треба?

Голос, сповнений болю, проник спочатку у вухо, а потім – у решту його тіла.
– Відчиніть двері. Я помру. Допоможіть!

***
Сінан був у полоні перших мінливих сновидінь. Перед його очима проходили
сцени, які він бачив удень. Його уява додавала до них щось нове, прикрашала їх,

аж поки він не заснув міцно. Перед його очима постало поважне зібрання,
звучали голоси, які перебивали одне одного. Голоси, власники яких керувалися
лише логікою. Розмова точилася навколо питань соціальних послуг. Щоразу,

коли полеміка загострювалася, якийсь інтелектуал порушував інші питання й
дискусія розгорялася з новою силою. Настала черга Сінана. Він виступає з
довершеною промовою, висловлює свою слушну думку. Погляди людей прикуті

до нього. Він почувається ще впевненіше, підвищує голос:
– Ми повинні відновити мости, які зруйнувала ця доба. Людина стала
самотньою в найбільш населеному регіоні. Розгубленість і самотність в

сучасному місті виснажують нас. Наша споконвіку – пустеля. Тепло людини
змогло наповнити всі її віддалені частини, й вона створила славні цінності.
Він зупинився, спостерігаючи, чи справляють його слова враження на
слухачів. Те, що він побачив, його тішило й заохочувало вести далі:

– В цій незакінченій порожнечі є лише голос людини, який озвучує
споконвічні моральні цінності: підтримка, взаємна допомога, великодушність. Ба
більше, беззаперечна соціальна солідарність. Ці речі відповідають логіці

сучасної доби. Тепло людських обіймів має силу, про яку людина й не підозрює.
Притисни до грудей ближнього свого й життя стане іншим.
Він відчував ще більший ентузіазм, що позначався на його голосі:

11