Page 14 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat
P. 14

воді пішов. Так і є. Очевидно, вони все спланували ще того дня, коли я перейшов

               межі  дозволеного.  Їхня  кров  холодна,  а  руки  довгі.  Тому  він  повинен  бути
               обережним.
                  Сінан уявив збентеження й біль, які відчує його сім’я. Люди почнуть говорити

               про нього, коли новина дійде до загалу. Заходяться шукати його фотографію.
               «Ось він. Він був непохитним чоловіком». Можливо, дехто шукатиме причину
               його викрадення. «А я? Що буде зі мною?». Його тілом пробігли мурашки. Про

               тих, кого раніше викрали, нічого невідомо.
                  Дружина знервовано видихнула:
                  – І де вони? Ніхто не відповідає. Пісні… Що ж це за служба така?
                  Знову пролунав голос болю, що вже був затих.

                  Він має бути сміливим. Це не може бути змовою. Та його позиція, яку він
               непохитно  відстоював,  уже  не  є  такою  небезпечною.  Якби  вони  хотіли  щось
               зробити, то вчинили б це не в такий відвертий спосіб. Дивний спосіб… Хіба що

               вони хочуть, аби я понервувався. Ні. Це неможливо. Голос болю правдивий. Це
               не обман.
                  – Тоді я вийду до нього?

                  – Зажди, я з тобою. Тільки одягну халат.
                  Сінан знову підняв слухавку домофона.
                  – Ти так і не сказав, хто ти?

                  – Я ваш сусід. Я охороняю сусідній будинок.
                  – Що з тобою? Хтось напав на тебе? Тебе поранили?
                  – А-а-а!.. Допоможи мені.

                   Напевно, хтось пожадливий напав на нього й поранив. Адже він сам-один у
               тому величезному будинку. Сінан уявив собі страшну сцену, як, схилившись,
               охоронець поповз землею, його рука дотягнулася до дзвінка, біль посилився. У

               спині стирчить гострий ніж, верхня частина якого виблискує під світлом ліхтарів.
               Кров  розтікається  його  тілом.  Він  ліг  обличчям  додолу.  Його  тіло  мучить
               нестерпний  біль.  Однак  надзвичайна  сила  волі  чоловіка  допомогла  йому
               дістатися порогу моїх дверей.

                  Ні. Вбивця зробив це не з жадібності. Там немає чого красти. Будинок новий і
               ще порожній. Тоді… Це помста. Так, помста. У країні, з якої прибув охоронець,
               помста – це звична річ. Сінан згадав історію, що колись її розповів охоронець

               іншого будинку. Всі знають цю оповідку. Чоловік накинувся з сокирою на свого
               суперника й убив його. Навіть велика родина охоронця не могла його захистити.
               Дядько сказав йому: «Ти вбив недруга ганебним чином. Ми не можемо захистити

               тебе. Нам не залишається нічого іншого, як видати тебе їм. Тікай, але запам’ятай:
               вони прагнутимуть помсти й шукатимуть тебе, де б ти не був».




                                                                                                             14
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19