Page 21 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

повітрі палахкотіло моє бажання: «Він поллє моє спрагле тіло й зірве мої дозрілі

плоди. Парфуми справді творять дива».
Та наступної миті я відчула жах – він розірвав сорочку й заходився давати мені
ляпасів, вигукуючи: «Як ти насмілилася взяти її парфуми?». Його крик гримів,

як тисяча вулканів, що поглинули аромат парфумів й забили мені памороки своїм
отруйним димом та чадом. Чоловік скинув мене з ліжка й гамселив ногами
плюючись і лаючись; потягнув до ванної кімнати й кинув у ванну, висипавши на

мене пачку прального порошку й виливши усі засоби для миття, яких тільки
сягала його рука. Після чого включив душ і почав лити на мене гарячу воду,
змиваючи парфуми з мого тіла. А я була немов та рибина в посудині з брудною
водою, що б’ється в агонії.

Тоді він замкнув мене у ванній кімнаті. То була ніч приниження, важча за
тисячі принизливих ночей. Я сиділа у ванні, потопаючи в засобах для миття. Я
відчула пекельні муки. Скільки ночей минуло відтоді, як я витягнула свою душу

зі смородливого озера, забувши про давнє приниження?

***

Вона вийшла на вулицю, її радості не було меж. Ніс передчував аромат парфумів,
які розвіють звичну суміш запахів. Це незвичайний день. І ця довгоочікувана ніч
буде не такою, як інші ночі. Вона відчула велику вдячність до тієї пані й не

шкодує, що відмовилася від динара, якого насправді потребує. Адже зараз вона
стискає в руці річ набагато ціннішу й приємнішу. Окрилена своїми мріями, вона
не помітила машин на дорозі. Якби не заверещав клаксон, то колеса втиснули б

її в асфальт. Вона притиснула свою стареньку сумку, намацала рукою
флакончик, ніби то було її серце. Прийшовши на автобусну зупинку, вона сіла
під навіс, витягла свій скарб й залебеділа до нього: «Ось і ти! Як довго я мріяла

про тебе». Вона пестила пляшечку, зняла її золоту кришечку, занурила в неї свого
носа. Поклала пальця на круглу голівку флакончика, ось-ось натиснувши на неї.
Та приїхав автобус, до якого ринули робітники – такі, як вона, азіати та
представники інших національностей.

Автобус наповнився важким духом утоми й несвіжого літнього поту, що
перемішався із запахом волосся, змащеного кокосовою олією, запахом ніг і
чиїмсь подихом з глибини шлунку, в якому чувся карі. Все це різко вдаряло їй у

ніс, та не перебивало запаху власного тіла й одягу, що просякли за день запахами
вбиральні аеропорту. Вона подумала про свій скарб у сумочці, вийняла його й
огорнула долонями, як мати огортає голову своєї дитини. Жінчині вуста

розлилися в усмішці, коли вона ніжно поглянула на пляшечку. Їй кортіло
відкрити її, вмочити в ній палець і помастити кінчик носа, щоб перебити запах
автобуса.

21