Page 25 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

Мати терпіла довго. Заплющувала очі на мої витівки, до яких я вдавалася, щоб

позбутися тих ненависних цигарок. Часто-густо я витягувала їх із пачки й
викидала геть. А вона дивувалася, чому їх так мало:
– Дивина та й годі! У нашому домі, либонь, оселився джин-курець.

А я жартувала:
– Ні! Цей джин ненавидить запах диму й викрадає цигарки.
Я не жаліла матір: змушувала її страждати без сигарет, тимчасом як вона

гадала, де ж вони могли подітися. Коли ж вона мене зрештою викрила, я
подумала, що вона посвариться зі мною навіки, та вона докоряла мені з усією
материнською ніжністю. Від цього в мене муляло на серці, пекло аж до живого.
– Я знаю, що ти не терпиш цигарок. Та невже ти так ненавидиш свою матір,

що ладна мене мучити таким чином?
Однак ці м’які докори не стримували мене. Моя ворожість до сигарет тільки
зростала. Я почала їх товкти в пачці. Та цього разу мати не витерпіла й у розпалі

закричала:
– Чому ти знищуєш мої речі?! Чи ти змирилася б з тим, що я зайшла до твоєї
кімнати й зіпсувала речі, які ти любиш?! Якщо бодай ще раз таке втнеш, уб’ю!

Чому мати так любить сигарети, знаючи, скільки неприємностей породжує ця
звичка?
Я почала шукати інші шляхи боротьби, не полишаючи надії, що мати

позбавиться свого згубного потягу. Одного разу я принесла їй брошуру про
шкоду паління, зі страшними ілюстраціями легень курців. Вона погортала її,
потім кинула й запалила другу цигарку. Тимчасом як від першої ще залишалася

половина.
Зранку я просиналася раніше за матір, щоб відчинити вікна у вітальні, кухні та
кімнаті для гостей. Виганяла запах диму, що стояв у повітрі. Коли я виносила

попільнички, забиті вщерть недопалками, вони мені здавалися посудинами,
наповненими слиною та слизом хворого на туберкульоз. Я скидала їхній вміст у
целофановий пакет, а попільнички мила дезінфектором. І проти своєї волі
повертала їх на місце, почуваючись так, ніби готувала отруту для матері.

Як же я люблю свою маму! Як хочу поцілувати її і кинутися в її обійми, щоб
відчути її материнський запах! Однак запах курива з її рота та від її одягу
відганяв мене. Материне волосся смерділо цим ненависним запахом. Якось вона

готувала салат і попросила мене защепити волосся шпилькою. Різкий запах від її
волосся вдарив мені в ніс. Я понюхала свої руки, вони теж відгонили куривом.
Ніколи не забуду свою жорстокість. Я з силою потерла долонею її носа й

закричала:
– Понюхай! Понюхай!
Мати скрикнула від болю:

25