Page 27 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

виявилася сильнішою за любов до матері. Я допомогла їй піднятися й підтримала

її, поки вона не випростала своє струнке тіло. Мій голос болісно продзвенів:
– Я під’їду машиною до самого виходу.
Вона подякувала заплаканим голосом, сльози лилися з її очей. Дощ заливав

вулицю.
Мати не любила гостей, які не палять, і сама неохоче відвідувала їх. Вона
чекала на знайомих курців, які разом із нею влаштовували димові вечірки. А я

ненавиділа їх і втікала з дому та не поверталася, поки вони не підуть, залишаючи
по собі клуби диму.
Мати отримала серцевий напад, унаслідок якого пролежала в лікарні тиждень,
без сигарет. Однак повернувшись додому, вона не витримала й трьох днів і

порушила заборону палити. Мати була настільки знервованою, що я вже гадала,
що вона збожеволіє. Будь-який звук або рух, на кшталт подих вітру, що здіймає
пил і папери, спричиняв у неї сльози. Скориставшись її відсутністю, я позбулася

всіх цигарок і попільничок, що були вдома. Я хотіла вірити, що після того як
лікар заборонив їй палити й розповів, як поліпшиться її здоров’я, якщо вона кине
цю звичку, вона справді це зробить. Мати при мені пообіцяла лікарю, що кине

палити, чим окрилила мене. Я раділа, що материна увага тепер буде суто моєю.
Я нарешті вдихну запах матері, а не її цигарок. Як боляче було бачити, як вона,
немов хижак здобич, шукала сигарету! Однак уся удавана правильність зникла,

коли мати її не знайшла. Цілком переконана, що я не потуратиму її бажанням,
вона побігла до сусіда й попросила його, аби він купив для неї цигарок. Сусід
здивовано дивився то на мене, то на неї. Я, анітрохи не зніяковівши, заявила:

– Перепрошую. Але я не принесу отруту матері.
Сусід помітив зболілий стан моєї матері й відповів:
– Якщо отрута приносить щастя твоїй матері, то чому б тобі не ощасливити її?

Я ніколи не ощасливлювала матір. Тимчасом як кожна випалена сигарета була
вершиною щастя, я псувала їй насолоду своїм незадоволенням і протидією. Я
робила її нещасною, уникаючи обіймів. Вона розуміла, у чому справа, й тому
щоразу після того як приймала ванну, кликала мене й гаряче обіймала. Я

поринала в її обійми, насолоджуючись цією розкішшю, поки вона знову не
забруднить себе цим запахом.
Коли до мене вперше прийшли свататися, я зраділа, що нарешті відпочину від

запаху сигаретного диму. Однак чоловік виявився таким же ненаситним курцем,
як і моя мати. Я дала йому відкоша, так і залишившись удвох із матір’ю – у тіні
її любові до паління.

Щоразу, як вона покашлювала чи мала напад настирливого кашлю, я не
знаходила нічого кращого, аніж дорікнути:
– Ти помреш від цих сигарет!

27