Page 26 - Кувейтські-новели_02.01.21_Neat

– А-а-а! Ти мене задушиш.

Я відвернулася від неї, щоб помити руки. Однак забула змити її біль.
Я ревнувала матір до її сигарет. Вони були ближчими для неї, ніж я. Вона
сумувала за ними більше, ніж за мною. І коли не знаходила їх, то

перетворювалася на голодну розлючену тигрицю. А коли нарешті брала цигарку
до рук, її обличчя розцвітало, немов квітковий сад. Не раз вона засинала на
дивані з цигаркою в руках. Якби я випадково не заходила по щось до вітальні,

моя мати загинула б у вогні. Я повсякчас нагадувала їй про небожа, якого
знайшли обвугленого, через його цигарку.
Вона лиш холодно відповідала на мої слова:
– Наші життя в руках Аллаха.

Страх за життя матері змушував мене очікувати найгіршого:
«Чи вона захворіє на рак? Чи згорить у вогні?».
Коли я уявляла собі ці моторошні картини, страх підступав від мого шлунку

до горла, разом з гірким блювотинням.
Відчуваючи ревнощі до сигарет, я ставила матері дивні запитання:
– Якби ти заблудилася в пустелі, чого б ти насамперед попросила в Аллаха?

Вона голосно розсміялася перед тим, як ошелешити мене своєю відповіддю:
– Я б попросила сигаретного дощу з неба.
Я ж уявляла, що вона попросить Аллаха побачення зі мною, однак мати

віддала перевагу не мені, а сигаретам.
Одного дня я читала матері статтю про дивні заповіти, які залишають люди
перед смертю. Закінчивши читати, я запитала в неї:

– Цікаво! А що ти напишеш у своєму заповіті?
Не зволікаючи, з піднесенням у голосі вона відповіла:
– Щоб зі мною поховали сигарети.

Я змогла кинути виклик матері лише в одному. Я відмовилася купувати для
неї цигарки. Вона давала мені список речей для дому, які я мала купити. Зверху
великими літерами було написано – «СИГАРЕТИ». Я завжди поверталася без них.
Однак мати не втрачала надію, що одного дня я таки принесу їй цигарки.

Одного вечора вона розплакалася. Я не витримала й запропонувала:
– Я завезу тебе до магазину й почекаю в машині.
Мама не заперечувала, попри те, що лежала з перев’язаною головою. Їй боліла

голова. То була дощовита ніч. Вона вийшла з машини, загорнувшись у довгу
чорну шаль, поспішаючи, неначе на побачення з коханим. Я відчула, що моя
відраза до сигарет стала більшою за океан. Наступної миті я побачила, як вона

посковзнулася і впала долілиць. Її вовняна шапка злетіла з голови.
Моє серце завмерло від переляку. Я підбігла до неї. Мені так хотілося сказати:
«Повертайся до машини. Я принесу їх тобі». Однак нелюбов до сигарет

26